Літо для багатьох дітей і дорослих є улюбленою порою
року. На запитання «чому?» можна почути найрізноманітніші відповіді. Бо літо
для кожного своє, інше.
А
як же без прогулянок влітку?
…Вони
дають змогу бути поза межами всіх часів:
відчувати вітер у своєму волоссі, сонце на обличчі, землю під ногами,
заряджаючись нескінченною енергією природи.
Багато митців виразно змальовують описаний стан
людини.
Зокрема, М. Коцюбинський в «INTERMEZZO» зазначає:
«Йду далі – усе пшениця й пшениця. Коли ж сьому край буде? Біжить за вітром,
немов табун лисиць, й блищать на сонці хвилясті хребти. А я все йду, самотній
на землі, як сонце на небі, і так мені добре, що не паде між нами тінь когось третього».
Образ пшеничного поля позначає цикл життя, його
напругу й динамізм та є своєрідним одкровенням і для розглядуваної картини
Вінсента Ван Гога.
Сучасна людина виділяється з природи, озирається і
запитує: «Де перебуваю я сама? Яке моє місце?».
Такі складні питання знову
ставили
учні 4-Б класу ЗОШ № 18, вони стали учасниками розмови про своє життя, ставлення
до світу рослин і тварин, духовну природу людини;на мить перетворилися у польові квіти, а декілька учнів
в науковців, розповідаючі про ці квіти…
Ця вправа дала можливість
мисленнєво відтворити художній метод постімпресіоністів: перехід від
спостереження та вираження зовнішнього у фігурах, предметах, життєвих явищах до
самовираження, а не наслідування природи.
А потім ми малювали,
відтворювачі техніку малювання завитків….та продовжували
філософувати…
Комментариев нет:
Отправить комментарий