Година спілкування в 3-Б класі
«Живе
обличчя моєї Землі»
Мета: виховувати в учнів любов до
природи рідного краю та шанобливе
ставлення до неї; формувати вміння встановити
взаємозв’язок між природними об’єктами, виховувати людяність, доброту, почуття прекрасного та патріотизму,
викликати почуття відповідальності за майбутнє нашої планети, нашої Землі.
Обладнання: плакати, дитячі малюнки на захист природи, картини із зображенням природи рідного краю, гілки
рослин, квіти.
На дошці є вислови про природу:
Все на землі, все треба берегти –
І птаха й звіра, і оту рослину,
Не чванься тим, що цар природи ти
–
Бо врешті, ти його частинка.
Друже мій, люби життя,
Люби людей, природу,
А кривду кинь у забуття,
Як камінь в тиху воду
Ведучий 1. Кожного ранку ми відкриваємо двері нашого дому в новий день. По
один бік дверей залишається наш маленький домашній світ, родина, дитинство; а
по другий – світ зовнішній. Цей світ величезний, ім’я якому – Земля.
Ведучий 2. Здраствуй, моя рідна
земле! Якою прекрасною і величною ти є... ЗЕМЛЯ — рідна і близька, дорога. родюча, багата , тепла і щедра, холодна,
пахуча і прекрасна, квітуча і неозора, добра і плодюча, свята, чудова,
життєдайна, земля наших предків.
Ведучий 1. «Дивлячись на Землю з
космосу, ти розумієш, що всі ми, незалежно від того, на якому континенті
живемо, і в якому місті, всі ми - брати і сестри, Земля - наш спільний дім,
який ми повинні оберігати і про який повинні піклуватися». Її обличчя під
впливом діяльності людини постійно змінюється. Ми - люди кінця XX століття -
майже ненароком для себе раптом опинились у подвійній ролі свідків і винуватців
катастрофічних змін на Землі. Глобальні проблеми сучасності, стосуються не лише
однієї окремо взятої держави, а й усіх країн світу. Виникли ці проблеми не
сьогодні й не вчора.
Ведуча 1:
Сьогодні свято наше від душі
Присвячуємо Тобі, Природо рідна.
Відкрий нам двері в Храм свій чарівний,
Й нехай увійде у нього той, хто цього гідний.
Природа:
Жила спокійно я у своїм царстві,
Усе навколо так цвіло, манило.
Раділа сонцю, щебетанню птахів,
І кожен день давав все нові сили.
Була веселою я у
житті своєму.
І з кожним днем
добрішою ставала
Я щедро дарувала
всім дарунки,
Всю свою душу людям віддавала.
Та десь щось загуло, загуркотіло,
І хтось порушив мирне існування
Заметушились птахи, звірі, квіти:
Чи доживемо ми ще до світання?
Живуть вони, але
життя згасає
Благаю люди, нас ви
захистіть.
Бо ми всі гинем,
чуєте, ми гинем!
Чому? За що? Хоч ви
мені скажіть.
Ведучий 2. День Землі - 22 квітня. Це свято єднання
народів планети у справі захисту навколишнього середовища і збереження тих
щедрот і природних ресурсів, якими наділила нас природа. Цей день – нагадування
про екологічні катастрофи, день, коли кожна людина має можливість замислитися
над тим, що вона може зробити для вирішення екологічних проблем. В цей день
кожен мешканець планети може зробити свій маленький внесок у справу захисту
навколишнього середовища: очистити від сміття прилеглі території, висадити хоча
б одне дерево, відмовитися хоча б на день від використання автомобіля.
Продавець: Чисте гірське повітря! Купуйте живу воду! Остання жива вода на
землі! Парасольки від кислотних дощів – для всіх і для кожного! Купуйте цілюще,
чисте гірське повітря! Тільки в нас! Натуральна вода!
Продавець: (зрадів): Купуйте парасольки від кислотного дощу! Живу воду!
Останню живу воду на Землі!
1 учень: Парасольки від кислотного дощу?
2 учень: Жива вода?
3 учень: Чисте повітря?
Продавець: Саме так! Останні взірці. Тільки в нас! Поспішайте! Купуйте носові
хустинки від смогу! Протигази!
1 учень: Навіщо?
2 учень: Кому потрібна жива вода?
3 учень: Все це бабусині казки!
Продавець (із сумом): Бабусині казки… Ні, молоді люди, це вже не казки, це
сумна реальність. Ще трохи – і на Землі не знайдеться ні краплини справжньої
чистої води, котру я називаю живою. А за один подих свіжого повітря доведеться
платити таку ціну!
1 учень: Яку ж?
Продавець: Навіть страшно вимовити… Ціною всьому може стати людське життя!
Наше і наших дітей…
2 учень: Та він знущається з нас! Яка нісенітниця! Носові хустинки від
смогу, парасольки від кислотних дощів…
3 учень: Та він божевільний!
1 учень: Повітря – он скільки! (вдихає і падає)
2 учень: А води? Пий – не хочу! І все безкоштовно! (п’є і хапається за
живіт).
3 учень: Та він звичайний шахрай! Ходімо, нема про що з ним розмовляти!
Продавець (схвильовано): Люди! Невже вам не страшно? (гуркоче грім, чути
шум дощу)
Продавець: Ось… Я ж казав – кислотний дощ!
1 учень: Мені страшно.
Продавець: Страшно… Зараз тільки в кіно можна побачити світанки і сутінки,
ранкову росу, грибний дощ, веселку…
1 учень: Що ж ми зробили із нашою Землею? Своїм руками ми нищимо природу,
не думаючи, в якому світі житимуть наші діти і внуки.
2 учень: Спинися, технократії експрес!
Єднайте голос, вчені і поети!
Страшну ціну ми платим за прогрес…
Це зветься – самознищення планети!
1.
«Прости нас, Земле, нас – людей
століття
Яке надбало стільки лиходій,
Що вистачить на кілька поколінь
Внаслідок людської перемоги над усім
живим, що просить допомоги.
Прости нам, Земле,спалені ліси,
Прости ґрунти збіднілі й неродючі
І атом той, що вирвався на волю,
Перевернув людську нелегку долю.
Прости нас, Земле, все-таки, прости,
Бо голова всьому живому – ти.
Можливо, розум людства не засне –
І він проснеться і тебе спасе»
Ведучий 1. Глобальне знищення природи – то лише побічний результат згубної
діяльності суспільства. Екологічна драма розгортається на наших очах. Ми бачимо
це, розуміємо, що це дуже серйозно, але чому ж тоді не припиняється цей страшний
"марафон", що неминуче приведе людство до загибелі? Екологічна
ситуація вже близька до критичної. Потрібні нові ідеї, зусилля і колосальні
матеріальні витрати, щоб зупинити катастрофу. Тому ставлення людини до природи
нині набуває такого самого морального значення, як і ставлення людини до
людини.
Вед. 1.
Земля від роду і до роду
У спадщину передається.
Шануймо ж все на ній, що зветься
Так просто й коротко – Природа!
І буйні трави, й тихі води,
І кожну квіточку в росі…
Щоб світ у всій своїй красі
Дістався і новому роду.
Вед 2.
Не знаю я, що буде після нас,
В які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється – час.
А ми живі, нам треба поспішати
Зробити щось, лишити по собі,
А ми – нічого, пройдемо, як тіні.
Щоб тільки неба очі голубі
Цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
Щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
І як напишеш, так воно і буде.
Вед. 2. Так, плин часу ніхто не в змозі повернути назад, як не можна
змінити того, що вже зроблено. Один мудрець казав: «І якщо мені хочеться іноді
жити до 120 років, то тільки тому, що одного життя мало, щоб випробувати до
кінця всю чарівність і всю цілющу силу нашої природи. Любов до природи – одна з
найвірніших ознак любові до Батьківщини». І це справді так, адже природа,
довкілля – невід’ємна частинка Вітчизни.
9. Вірш “Земля”(читці)
Учень 2.
Така планета наша, ніби казка!
Чарівна, дивовижна і ясна.
Бо ж гріє Землю сонечкова ласка,
Водичкою вмивається вона,
У гарних квітах дивно розквітає,
В зелених травах, в чарівних лісах.
Світанок ніжний пташка зустрічає
І все дзвенить, купається в піснях.
А над усім цим дивом синє небо,
Хмарки біленькі хтось намалював.
І нам здається всім, що так і треба,
Та хто ж нам світ такий подарував?
Таку красу, таке безмежне диво,
Ці звуки, форми, барви-кольори,
Хто це підніс в дарунок милостиво?
Це просто диво, що не говори.
Учень 3.
Така природа всіх нас зустрічає!
І скільки ти б не жив на цій Землі.
Вона дивує, радує, вражає,
І в зрілості, і доки ще малі.
І не дає ніколи збайдужіти,
Підносить нам сюрпризи повсякчас.
То ж бережіть цю Землю, любі діти,
Вона родила і зростила нас.
Вона нам мати, бо життя дарує,
Годує всіх, для нас цвіте й росте.
І щедрістю безмежною дивує,
Та пам’ятайте завжди і про те,
Що ми тут гості, а природа вічна,
Вона й до нас уже давно була.
Така ж чудова, дивна і лірична…
Не заподійте цьому світу зла.
Ведучий 2.
Я б вигадала іншу Україну,
Якби Її на світі не було...
Її плекала б, мов малу дитину,
Щоб українство мальвами цвіло.
Я б на коліна стала перед Богом,
Молилася б за Неї день і ніч.
Я відшукала б зоряну дорогу.
Для Неї запалила б сотні свіч.
Я б вимріяла іншу Україну,
Якби Її на світі не було.
Молюсь за Неї, доки є ще днина,
Щоб українство в безвість не
пішло...
11. Ведучий 1. Дякуємо всім за увагу і сподіваємося, що наша сьогоднішня
зустріч нікого з вас не залишила байдужим.
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=191934651599257&set=pcb.1641974005838698&type=3&theater
