«Хіба
існує для художника щось більш таємниче,
ніж
відображення природи в очах звіра?
Як бачать світ кінь або орел, косуля або
собака?
Якою
бідною і бездушною є наша ідея
поміщати
тварин у ландшафт, який бачать наші очі,
замість того, щоб проникнути в їхні душі?»
Франц Марк
«Що
вам відомо про тварин?» – якогось дня запитали ми у учнів 4-Б класу ЗОШ № 18 на уроці філософування.
Багато
хто розпочав
пригадувати ілюстрації з енциклопедії тварин у домашній дитячій бібліотеці та
по черзі вигукувати про своїх улюбленців: лева, вовка, слона чи півника, хом’яка і черепаху, кота, собаку.
Дітлахи переконували один одного, що тварини ідеально
пристосовані до навколишнього середовища. У них є інстинкти, фільтри які не
пропускають зайвого, миттєво пропонуючи однозначний спосіб реакції на
обставини.
Діти прийшли до думки, що тварини гармонійні від природи, людина ж має сама створювати гармонію і долати
загрозу хаосу.
…Школярі уявляли себе на зеленому лузі з м’якою
шовковистою травичкою поруч з улюбленими тваринами, потім попрацювали над
картиною Франца Марка «Собака, що лежить на снігу».
Міркували над змістом фрази сучасного німецького
філософа, володара Нобелівської премії миру Альберта Швейцера, який сказав: «Щоб зрозуміти, чи є у тварин душа,
треба самому мати душу».
В кінці уроку учні малювали собаку кольоровим пластиліном
з сіллю та манкою.
Діти «вивели» кодекс «Прав тварин», в якому наголошено,
що кожна тварина має невід’ємне право на:
життя, турботу та допомогу людей, їжу, кров, ніжність та
ласку; право на захист від усіх форм насилля та жорстокого поводження.
Але права тварин,
на відміну від доброго, гуманного ставлення до них, роблять наші дії
обов’язковими незалежно від наших почуттів або симпатій, яких, до того ж, у
деяких людей може не бути.
Комментариев нет:
Отправить комментарий